Незалежне Iнтернет-видання
Ющенко Медвєдєв
Зверненням до Ющенка Медвєдєв хотів відвернути увагу росіян
Президент Росії Дмитро Мєдвєдєв своєю гострою критикою Президента України Віктора Ющенка хотів у першу чергу відвернути увагу росіян від внутрішніх проблем, котрі загострюються через світову економічну кризу.Таку думку висловила аналітик Центру Східних досліджень Анна Гурська.
«Ця заява в першу чергу для росіян, по друге – для міжнародної спільноти, і в останнє – для українців», - сказала аналітик.
Вона відзначила, що росіяни мають потребу відчувати себе «сильною» державою, і лист Мєдвєдєва, в якому він відверто заявляє про необхідність узгодження з Москвою політики України, задовольняє таку потребу.
Гурська сказала, що це звернення є також сигналом-нагадуванням для міжнародної спільноти про імперські абміції Росії, яка вважає колишні радянські республіки територією свого однозначного впливу.
Експерт назвала «абсурдними» звинувачення російського президента, що Україна не має право самостійно визначати для себе політику щодо інтеграції в НАТО чи співпраці з Європейським Союзом, в тому числі, в газовій сфері.
«Це питання суверенної політики», - сказала аналітик.
Гурська зауважила, що ні колишній президент РФ Володимир Путін, ні нинішній ніколи не мали бажання розвивати співпрацю з Ющенком, котрий переміг на минулих виборах підтримуваного Москвою та тодішньою українською владою Віктора Януковича.
«Це стара образа з 2004 року», - сказала вона.
Аналітик висловила думку, що критика Мєдвєдєва, яку одразу підтримав Янукович, котрий має зараз найвищий рейтинг серед потенційних кандидатів на посаду Президента у виборах 2010 року, не додасть йому голосів виборців.
Вона зауважила, що Янукович має стабільний електорат, а частина людей, котрі могли його підтримати, можуть розцінити його однозначну та швидку підтримку слів Мєдвєдєва як антидержавну позицію.
«Він (Янукович) показав, що не є державним мужем», - вважає польський експерт, повідомляє УНІАН.
13 серпня 2009, 08:29
Ющенко заявив, що він «абсолютно ідентичний» з Тимошенко
Президент України Віктор Ющенко в ході телефонної розмови завірив президента РФ Дмитра Мєдвєдєва в тому, що позиції президента і прем'єр-міністра України з газового питання «абсолютно ідентичні».Про це повідомив сьогодні президент РФ Дмитро Медведєв на прес-конференції в Кремлі за підсумками зустрічі країн-споживачів російського газу, відповідаючи на питання, чи є у глави українського уряду Юлії Тимошенко необхідний мандат на ухвалення рішень по вирішенню російсько-українського газового конфлікту. «Сподіваюся, що у неї є всі необхідні мандати для того, щоб представляти Україну», - сказав Мєдвєдєв.
Президент Росії відзначив, що прем'єр-міністр через своє службове положення завжди здатний на здійснення певних дій. «Я сподіваюся, що і сьогодні це так і, що ніякі повноваження для прем'єр-міністра України не урізані і не обмежені», - наголосив Медвєдєв, пише РБК-Україна.
18 сiчня 2009, 12:41
Європа натякнула Мєдвєдєву, що Україна теж має право хотіти
Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу вважає, що Росія не має бути проти зближення Євросоюзу з Україною.«... Сама Росія хоче таку угоду (про асоціацію з ЄС – ред.) заключити. Президент Медвєдєв вчора сказав, що він хотів би якомога швидше починати переговори відносно укладення стратегічної угоди з Євросоюзом», - сказав він на спільному брифінгу з президентами Франції Ніколя Саркозі та України Віктором Ющенком за результатами саміту «Україна-ЄС».
«Чому ж тоді самостійна Україна не хотіла би зміцнити свої взаємини з ЄС? Йдеться про те, що Європа більше уваги буде приділяти східним сусідам», - продовжив Баррозу.
Як пише Українська правда, говорячи про стосунки ЄС з Росією, він заявив: «Нам не треба ніякої холодної війни. Нам потрібно холоднокров’я. Ось, яким шляхом буде розвиватися Євросоюз, ось, яким шляхом ми будемо йти далі. Ми не хочемо більше ділити Європу по частинах. Це не наше бачення Євросоюзу. Ми хочемо Європу, в якій буде панувати мир та економічна заможність».
09 вересня 2008, 18:08
Росія (не) без Путіна
Как нырял не жалея себя
Как Россия в тебе отозвалась
Как проснулась родная страна
Как Природа с тобой постаралась
Как пришли вдруг твои времена»
Владимир Сорокин «День опричника»
Вибори нового російського президента Дмитра Медвєдєва обіцяли бути не дуже цікавими. Не так суттєво, скільки російський ЦВК нарахує йому голосів, скільки отримає постійний «срібний призер» Геннадій Зюганов, скільки громадян Росії з презирством будуть дивитися на екрани «Первого канала» та РТР.
Все і так зрозуміло. Не зрозуміло тільки, що далі. Хто буде керувати? Що робитиме Путін? Коли відставлять Зубкова? Чи заспокоїться Чечня? Куди запроторять Ходорковського? Чи заспокоїться Сергій Іванов, що теж планував бути президентом?
Питання, на які немає відповідей. І саме в цьому, а зовсім не в кількості переможних відсотків кандидата від Кремля, криється головна інтрига дня 2 березня 2008 року. Дня, що може змінити історію Східної Європи. А може і залишити все, як було.
Чому він пішов?
Питання, яке ставили аналітики весь минулий рік. В умовах цілковитого контролю над ЗМІ, силовиками, парламентом, судом, суспільством врешті-решт, не було ніякої необхідності йти у кільватері Конституції. Він міг скасувати її одним своїм виступом по телебаченню. Одним прямим зверненням до виборців. Одним ударом по Чечні чи Дагестану.
Але не зробив. Навпаки, пішов, звільнивши дорогу молодим. Пітерський юрист Медвєдєв виявився кращим за пітерського чекіста Іванова. Чому?
Росія весь час розривається між власною азійською ідентичністю та зазіханнями на європейську спадщину. Беручи своє державотворче коріння від Золотої Орди, росіяни вже більше 300 років хочуть, щоб їх визнали європейцями. Тому і страждають так від цієї амбівалентності.
От, приміром, Назарбаєв та Карімов наплювали на всі демократичні інститути і зробили себе прижиттєвими президентами. Але президент Росії не міг так зробити. Реноме! Як потім в очі другу Джорджу дивитися? Це питання могло турбувати друга Володимира, навіть якщо сам друг Джордж був згодний визнати третій термін. Йому ж насправді байдуже, тільки б закривали очі на Ірак та Афганістан.
Але як віддати владу у самому розквіті сил, коли державні корпорації вимагають «фінансових потоків», а у країні зростає прошарок ображених олігархів, чиновників, силовиків? Так, не всім вистачило коштів від газового краника, і це треба врахувати. За ординськими звичаями, поганому правителю треба хребет зламати. Це ж не Європа, щоб грати роль пенсіонера Шрьодера.
Кого він хоче обдурити?
І тоді з’являється ідея «національного лідера». Тобто він лише формально передає владу своєму спадкоємцю, а фактично продовжує керувати країною. Тільки як?
Сценарій перший. Зубкова – геть! Йому вже давно треба на пенсію. Путін стає головою уряду і навіть без змін до Конституції стає першою особою в державі. Всі і так звикли йти до нього, а на Медвєдєва ніхто не звертає увагу. І сам Медведєв не звертає увагу на себе. Йому не дуже подобається бути «царьом», і він здатний віддати «шапку Мономаха» комусь іншому.
Але Росія ще не знає успішних прикладів двовладдя. Коли такі ситуації траплялися, у країні починався «русский бунт, бессмысленный и беспощадный».
Сценарій другий. Путін стає головою уряду, але підконтрольна йому Дума приймає зміни до Конституції і Медвєдєв втрачає царські повноваження, перетворюючись на «російського Ющенка». Тоді ніщо не заважатиме голові уряду створити свій центр управління країною.
Так, Путін сто разів казав, що не буде змінювати Конституцію на свою користь. Але він казав це до виборів, а зараз, коли «демократична» процедура передачі влади вже відбулася, можна піти назустріч побажанням чиновників та трудящих та внести необхідні корективи. Просто, щоб керувати було ефективніше. Бо Медвєдєв ще молодий. У нього немає необхідного досвіду. Йому треба допомогти.
Сценарій третій. Медвєдєв не може впоратися з конфліктами між силовиками. Країна опиняється на порозі громадянської війни. Тоді з'являється «національний лідер», який швидко бере ситуацію під контроль. Медвєдєв йде у відставку, і Путін знову стає президентом.
Недоліком такого сценарію є загроза не втримати силовиків на гачку. Період безвладдя може поховати існуючі конфігурації держави, і усім вже буде не до Путіна.
Сценарій четвертий. Медвєдєв спокійно керує країною чотири роки свого першого президентського терміну. У доленосному для України 2012 році Путін, якому Конституція дозволяє брати участь у виборах, повертає собі крісло, повноваження, «ядерну валізу».
Але за чотири роки усі забудуть про Путіна. Медвєдєв, навіть якщо він не буде цього планувати, стане «царем», і потреба в передачі повноважень іншій особі зникне сама собою.
Сценарій п’ятий. Медвєдєв і Зубков залишаються на своїх посадах. Путін очолює компанію «Газпром», і це значно краще, ніж керувати урядом чи навіть сидіти у Кремлі. Відтепер він тримає за горло Медвєдєва, Захід, Україну, ще когось. «Газпром» - це як держава у державі, що забезпечує стабільність російського бюджету, перспективність національних проектів та добробут у кожній родині. Та й взагалі має ж хтось замінити Медвєдєва на посаді керівника цього монстра!
Сценарій шостий. …Ніхто не знає, що буде далі. У Росії триває експеримент з поєднання монархії та демократії. І лише сам розвиток подій підкаже, хто буде керувати країною.
І якщо справді вчора закінчилася «епоха Путіна», спокою не буде. Росія вступить у смугу бурхливих змін, від яких перш за все можуть постраждати сусіди. До них і так багато претензій, а тут ще таке лихо…
03 березня 2008, 13:19
Медвєдєв хоче гасити пожежі разом із Ющенком
Перший віце-прем’єр Росії Дмитро Медвєдєв запропонував лідерам країн СНД спільно вирішувати питання, пов’язані з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій на просторі Співдружності.Про це він заявив, виступаючи у п’ятницю в Москві на неформальному саміті СНД.
«Ще одна тема вельми, на жаль, актуальна, це взаємодія у разі виникнення надзвичайних ситуацій і стихійного лиха. Необхідність вироблення практичних заходів абсолютно очевидна», - цитують слова Медвєдєва РИА Новости.
22 лютого 2008, 15:34
Тимошенко у Москві кричала у порожнечу?
Син програміста запитує у батька:
«Татечку, а чому сонечко щодня зранку сходить, а ввечері заходить?».
«Зранку сходить, ввечері заходить? Щодня? І працює? Не рухай!».
Схоже, саме таким принципом керується Президент України, коли йдеться про газові стосунки із Російською Федерацією. Напередодні візиту прем’єр-міністра до Москви гарант Конституції фактично заборонив їй вести будь-які перемовини у газовій сфері.
«Ця тема, серед інших, була предметом обговорення під час робочого візиту голови держави до Москви і перемовин із Владіміром Путіним, - зазначив секретаріат Президента у своєму офіційному повідомленні. – Лідери двох держав досягли порозуміння щодо низки проблемних аспектів, зокрема, стосовно погашення існуючих заборгованостей за використаний газ, і запропонували чіткий порядок двосторонньої взаємодії у газопостачанні».
Сам же Віктор Ющенко на зустрічі із Юлією Тимошенко фактично порадив їй «сидіти й не рипатися», а іншими словами – виконувати те, про що він домовився із Володимиром Путіним, а не намагатись досягти якихось нових домовленостей.
«14 лютого країна повинна була розрахуватися повністю за весь спожитий газ 2007 року. На сьогодні із 7,5 мільярда боргів через великі зусилля, в тому числі мої особисто, погашено 1,5 млрд.», – наголосив Президент. І жорстко розкритикував міністерство фінансів, яке досі не «не заплатило жодної копійки «Нафтогаз України» по тих компенсаціях, що передбачені бюджетом».
«Дану ситуацію я розглядаю як саботаж», – заявив він.
Імовірно, «налякана» розмовою з Президентом Юлія Тимошенко вирішила не поглиблювати конфлікт і, принаймні, у своїх публічних висловлюваннях ані слова про газ не сказала. Зрештою, й російські високопосадовці зробили все можливе, щоб відбити у неї бажання торкатися цієї теми. І Владімір Путін, і Віктор Зубков, фактично, взагалі відмовилися розмовляти з нею про газ, заявивши, що про все вже давно домовлено із Віктором Ющенком. А відтак, із усіма своїми пропозиціями Юлія Володимирівна повинна звертатися до українського Президента.
Тепер вже очевидно, що Юлія Володимирівна змушена була «на ходу» переглянути свої плани щодо перемовин у Москві. Замість конкретних результатів у газовій сфері – усні домовленості на майбутнє, замість тріумфального повернення додому – відчайдушні спроби зберегти обличчя.
Втім, малоймовірно, що Тимошенко раз і назавжди відмовилася від своїх грандіозних планів щодо постачання газу в Україну. Просто за обставин, що склалися, єдине, що їй залишалося – спробувати переконати Віктора Зубкова, Владіміра Путіна і Дмітрія Медвєдєва у тому, що вона у плані газових домовленостей є більш надійним, і, головне, більш перспективним політиком, аніж Віктор Ющенко. Наскільки їй це вдалося, ми дізнаємось вже невдовзі – коли Медвєдєв займе місце Путіна, а той, у свою чергу, замінить Зубкова.
Попутно зауважимо, що у Юлії Володимирівни є непоганий важіль впливу на російських можновладців у вигляді низки реприватизаційних скандалів, що назрівають. Адже деякі з них прямо зачіпають інтереси великого російського бізнесу. Найяскравіший приклад – «Луганськтепловоз».
До речі, питання перспектив російських інвесторів в Україні, на відміну від газових, не потрапили під табу у якості офіційного предмету обговорення. Однак, що саме обговорювали сторони за зачиненими дверима, наразі невідомо – заяви про те, що перемовники констатували наявність шляхів для подолання будь-яких суперечок лише навіяли туману, але аж ніяк не розставили крапки над «і». Втім, уточнення Віктора Зубкова про те, що спільну мову вдалося знайти не в усіх питаннях, свідчить про те, що український прем’єр капітулювати на всіх фронтах не збирається. І, цілком імовірно ставить питання руба: я вам – поступки, ви мені – ініціативу у газовій сфері.
Щодо інших домовленостей, досягнутих Юлією Тимошенко у Москві. Прем’єр-міністри двох держав домовилися активізувати роботу підкомітетів комісії «Ющенко-Путін», з тим, щоб кожен з них до квітня поточного року визначився із ключовими пріоритетами своєї роботи і розробив відповідний план дій. Домовилися продовжити домовлятися, одним словом.
Аналогічно закінчилися і перемовини щодо співпраці у авіаційній сфері. «Сторони дійшли обопільної згоди у тому, що співпраця у галузі авіа будівництва відкриває колосальні перспективи для обох країн». Вичерпне формулювання, чи не так? І ні слова про конкретні проблеми – наприклад, про те, чи відновить Росія свою участь у розробці літака АН-70.
Словом, результатів немає. Якщо, звісно, не вважати за такий те, що і Віктор Зубков і Юлія Тимошенко висловили задоволення від того, що товарообіг між Україною і Росією у минулому році збільшився на 22% і склав 30 мільярдів доларів.
Очевидно, що робити якісь висновки щодо плідності першого візиту Юлії Тимошенко до Москви у якості прем’єр-міністра можна буде лише згодом. Адже розмитий характер досягнутих домовленостей свідчить про те, що Юлія Володимирівна 20-21 лютого лише закладала підвалини для подальших стосунків. І лише наступні зустрічі із російськими керівниками продемонструють, наскільки їй це вдалося.
21 лютого 2008, 13:53
НА ЦIЙ СТОРIНЦI
ОСТАННІ ПУБЛІКАЦІЇ
КУЛЬТУРА
 |
СУСПІЛЬСТВО
 |
Україна потрапила до світового рейтингу якості вищої освіти.
14 травня, 13:08 - ФІНАНСИ bigmir)net
У СВІТІ
 |
ПОЛІТИКА
 |
Україна зробила вигляд, що не побачила бойкоту: саміт у Ялті перенесли
08 травня, 13:56 - УНН
У СВІТІ
 |
Європейські політики масово ігнорують Україну через побиття Тимошенко
03 травня, 12:28 - Главред
ТУРИЗМ
 |
Зона відчуження користується дедалі більшою популярністю в туристів
27 квiтня, 10:40 - УКРІНФОРМ
НОВИНИ ПАРТНЕРIВ
Загрузка...
НОВИНИ ПАРТНЕРIВ
Загрузка...
Загрузка...
...
|
E-mail редакції:4post.ua@gmail.com
©2007-20010, 4post.com.ua Powered by Valdemar Fishmen Передрук матеріалів тільки за умови посилання на 4post.com.ua Передрук, копіювання чи відтворення в будь-якому вигляді інформації, що містить посилання на агентство УНІАН, заборонено. |
|