«Макет газенваген» для Ющенка

Написати коментар 2
Версія для друку 

Україна уже в цьому році отримуватиме російський газ по 400 доларів за тисячу кубометрів. Якщо не відмовиться від інтеграції до НАТО та виводу Чорноморського флоту РФ із Севастополя у 2017 році. Такими повідомленнями 17 червня ряснів російський Інтернет.

При цьому додавалось, що аналогічна ціна може бути виставлена і для «братньої» Білорусі. Якщо тільки та не відкриє нарешті свою економіку для російських інвесторів – тобто дозволить російському капіталу скупити ласі шматочки білоруської промисловості.

Приводом для появи таких повідомлень з претензією на сенсаційність стала заява заступника глави правління «Газпрому» Алєксандра Мєдвєдєва (не родич). За його словами, ціна на російський газ для Європи уже в 2008 році може скласти 401-402 дол. за 1 тис. «кубів». При цьому сам Мєдвєдєв ні слова не сказав про те, що ця ціна може стосуватись також України чи Білорусі – це сказали винятково опитані російськими виданнями експерти.

Синдром Лукашенка

Формально вони мали підстави так говорити. Адже ще після візиту до Росії Президента Ющенка 6 червня міністр закордонних справ РФ Сєргєй Лавров повідомив, що російський президент Мєдвєдєв переконав українського колегу прийняти підвищення цін на газ удвічі з 1 січня 2009 року. «У зв’язку з тим, що країни Центральноазійського регіону переходять на європейські ціни для продажу свого газу, а газ із цих країн іде територією Росії, і значна частина балансу України за газом іде з центральноазійських країн, то ціна на газ для України з 1 січня істотно зростатиме з об’єктивних обставин», - заявив Лавров.

Російські спостерігачі тоді одразу звернули увагу на те, що раніше Лавров ніколи не робив принципових заяв на тему енергоносіїв, і губилися в здогадах щодо причини такої зміни в розкладах кремлівських «розмовляючих голів».

Між тим, ніхто інший, як сам Ющенко, за два дні дезавуював заяву російського чиновника. «Про газ (на переговорах з Мєдвєдєвим – ) взагалі не йшлося, оскільки наразі перемовини з цього питання не проводяться», - сказав глава Української держави.

Це, втім, не завадило низці російських видань повідомити з посиланням на неназвані джерела в МЗС РФ, що ціна російського газу для України може скласти... правильно, 400 дол. за 1 тис. «кубів». Це повідомлення пройшло у ЗМІ ще 13 червня, причому так і лишилось незрозумілим, відколи це ціни на газ стали парафією російського дипломатичного відомства, а не, як це завжди було, «Газпрому».

Набагато дивнішою виглядає ситуація з Білоруссю. Як відомо, «Газпром», шантажуючи цю країну значним підвищенням цін на газ, ще у 2006 році викупив контрольний пакет акцій «Белтрансгазу» - монопольного транзитера блакитного палива через територію цієї країни. Однак білоруський бацька виявився достатньо завбачливим, щоб обставити оборудку цілою низкою умов, одна з яких – передача акцій по частинах, і за безумовного відрахування певної частини коштів на користь білоруського Мінпаливенерго.

Активний спротив «Газпрому» таким відрахуванням сьогодні блокується дуже просто: оскільки акції і досі передано в недостатній кількості, російський монополіст просто не має достатньо голосів для прийняття принципових рішень по «Белтрансгазу».

Таким чином, навіть Білорусь, через яку іде досить незначна частка транзиту російського газу до Європи, знайшла можливість стримати російські апетити. Відтак не далі, ніж 9 червня, посол РФ у Мінську Алєксандр Суріков заявив, що в 2009 році ціна за тисячу кубометрів російського газу для Білорусі може скласти «більше 200 доларів». Що в будь-якому разі не дорівнює 400.

Щоправда, дипломат не виключив, що ця ціна зросте і до чотирьох сотень, але... не раніше 2011 року. Причому, запевнив Суріков, «в будь-якому разі для Білорусі ціна на газ буде нижча за західноєвропейську».

Тут не зайве додати, що російсько-білоруські угоди про постачання газу забороняють «Газпрому» підвищувати ціну на газ більше одного разу на рік, і лише на 7 % щоразу. Таким чином, розповсюджені російськими ЗМІ заяви про підвищення вартості газу для Білорусі уже в цьому році геть не відповідають жодним існуючим домовленостям між Росією та одним з її дуже небагатьох щирих партнерів на теренах СНД.

І єдине логічне пояснення появі такої інформації – що вона покликана натиснути не на Мінськ (який усе одно щільно контролює свій інформаційний простір), а на когось іншого. Вгадайте з одного разу.

Проти лому є прийоми

Проте Україна теж має неабиякі можливості для захисту своїх інтересів. І це не обов’язково автоматичне підвищення ціни на транзит російського газу через територію України, про що нещодавно заявляв заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак. Адже в цьому випадку Росія може просто автоматично підвищити ціну на транзит газу своєю територією. Саме це міг мати на увазі Лавров, коли – наче зовсім недоречно – нагадував, що туркменський, узбекський та казахстанський газ іде до нас територією Росії.

Однак Україна володіє і іншим важелем, який не можна зламати навіть будівництвом Однак поза її територією – гігантські газові сховища. Саме в них зберігається більшість газу, який транспортується з Росії до Європи. І саме тому Україна є єдиним імпортером газу, що влітку закуповує його більше, аніж узимку – бо саме взимку, згідно з домовленостями, цей газ продається з українських сховищ далі на захід.

Відтак найпростішим інструментом є ціна на зберігання російського газу в українських сховищах (яка зараз приблизно вшестеро менша за середньоєвропейську).

Крім того, слід розуміти, що в принципі Україна взагалі не повинна споживати російський газ – левову частку нашого газового балансу складає паливо з Центральної Азії. Теоретично, ми отримуємо російський газ лише тоді, коли з якихось причин азійського газу виявляється недостатньо.

Тут, безумовно, є свої проблеми. Так, сумнозвісне «РосУкрЕнерго», яке і досі, незважаючи ні на що, постачає газ до України, взимку та навесні 2008 року заявляло, що через холоди Центральна Азія спожила забагато газу, і тому обсяги постачань до України заміщувались газом із Росії. Багато хто підозрював у цьому елементарну брехню (адже Європі таких заяв чомусь не робили), проте довести щось було неможливо.

В результаті уряд України та НАК «Нафтогаз» домовились із Москвою про повернення відповідних обсягів газу. При цьому Росія не припиняла твердити, що вважала б за краще розплату «живими» грошима, хоча насправді виграє саме на існуючій схемі – адже «повернутий» газ не тече назад до Євразії, а продається «Газпромом» у Європу, де він нині коштує більше, аніж півроку тому... Але, так чи інакше, для України ця схема теж порівняно вигідна – якщо, звісно, не враховувати «усушки й утруски» на корупційні схеми, точні масштаби яких відомі буквально кільком людям на світі.

Уся ця ілюстрація була необхідна для розуміння того, що в разі повторення ситуації минулої зими, тим більше, якщо РУЕ так і не піде з українського ринку, росіяни можуть в будь-який момент вимагати 400-доларових цін за свій газ, яким «в разі потреби» заміщуватимуть газ з Центральної Азії (як уже було сказано, довести факт такого заміщення неможливо). І тут зміна цін на транзит та зберігання палива не допоможе.

«Взять на іспуг»

Проте українська влада намагається провадити роботу і на більш тонкому рівні. Так, за словами народного депутата, багаторічного члена комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, радника прем’єр-міністра України з ПЕК Олександра Гудими, Київ впритул наблизився до підписання стратегічної «газової» угоди з Москвою.

«Дубина (голова НАК «Нафтогаз» - ), з яким я бачусь постійно, працює над такою угодою, і я можу вам сказати, що цей документ вже на виході», - повідомив Гудима .

Експерт нагадав, що відповідні домовленості були досягнуті минулого року на переговорах Віктора Ющенка з президентом РФ Владіміром Путіним, а пізніше, коли Путін уже став главою російського уряду, ці домовленості було підтверджено під час переговорів із ним Юлії Тимошенко.

При цьому парламентар згоден, що задля досягнення успіху Київ повинен діяти дуже акуратно – зокрема, не нервувати Москву заявами про підвищення транзитних цін. «Бо вже були провокації, які не належали команді Тимошенко», - прозоро натякає Гудима.

Якщо ж стратегічну угоду на 5 років таки вдасться укласти, впевнений депутат, то на Україну «безумовно, чекає євроціна на газ – але не сьогодні і не завтра, а післязавтра, якщо вважати, що післязавтра настане за п’ять років». За цей час Україна повинна підготуватись та нарешті ввести в дію програми з енергозбереження – і це відповідальність тільки самої України.

Таким чином, заяви про підвищення ціни на російський газ для України вже в цьому році до 400 доларів можна описати відомим прислів’ям – не такий страшний чорт, як його малюють. Навряд чи в «Газпромі», в Кремлі та на Смолєнской площаді не знають, що Україна майже не споживає російського газу (хай він буде хоч по 400 доларів, хоч по 40 000), і що вона має перелічені вище аргументи для досягнення взаємовигідних угод. Однак, схоже, комусь дуже потрібно, щоб «мальований чорт» виглядав саме страшним.

Адже інформаційна війна коштує недорого, а результати дає значно швидше, ніж енергетична.