Україна не вражає, але виходить у лідери

Написати коментар 0
Версія для друку 

Початок відбору до Чемпіонату світу-2010 збірної України чимось нагадує цьогорічний старт у кваліфікації Ліги чемпіонів одного з двох кращих українських клубів – київського «Динамо».

У липні-серпні доля звела «біло-блакитних» із далеко не найсильнішою європейською командою – ірландською «Дрогедою», – і кияни подолали її, залишивши, м’яко кажучи, дуже суперечливе враження. І от на початку вересня два подібні до «динамівсько»-«дрогедівських» стартові матчі у 6-ій відбірковій групі ЧС провела національна збірна.

Такі ж суперники, що не належать до грандів європейського футболу (казахи взагалі футбольними «європейцями» стали лише 6 років тому). Така ж невиразна гра українців, але здобутий необхідний результат (у «Динамо» – це вихід до наступного раунду змагання, у збірної – взяття «своїх» 6 очок у двох матчах). Але, відверто кажучи, й у суботньому матчі з білорусами, й у вчорашньому поєдинку з Казахстаном «синьо-жовті» (чи, якщо правильно називати форму команди, «жовто-сині») могли закінчити безславною нічиєю, подібною до київських 2:2 з «Дрогедою».

Збірна України почала матч в Алмати важко. І це ще можна було б «списати» на далекий переліт, на недоліки адаптації до нового клімату, якби не матч із білорусами, у якому «синьо-жовті» лише дивом записали на свій рахунок 3 очки.

А так – рука тягнеться до якого-небудь важенького камінця, щоб жбурнути його якщо не в когось із представників національної команди (а кандидатів, слід зазначити, вдосталь), то, принаймні, удаючись до відомого фразеологізму наших північно-східних сусідів, кинути в якийсь умовний «город» підопічних Олексія Михайличенка.

Ну як так вийшло, що казахи бились у звітному поєдинку не на життя, а на смерть, хоча й знали, що за поразку їм ніхто не дорікне, а українці, яким уже чимало дорікнули за дивну перемогу над Білоруссю, поводились, ніби повінчані з футбольною Фортуною назавжди?

І можна було б довго говорити про наявність-відсутність поваги до власних уболівальників (хай у середу їх, вочевидь, було на стадіоні в Алмати й небагато). Якби не одне велике «але». Хоч плач, хоч смійся – але попри невиразну гру українці зуміли переконати, що їх клас значно вищий, ніж у суперника, й навіть порадувати «букетом» голів.

«Синьо-жовті» відкрили рахунок на останній хвилині першого тайму (це така нова традиція – забивати за мить до свистка судді?). У цьому епізоді мав би забивати нападник «Шахтаря» Євген Селезньов, але після його удару м’яч потрапив у поперечину й, маючи всі шанси від неї перетнути лінію воріт, усе-таки вилетів назад у поле. Де його й знайшла голова Сергія Назаренка й використала за призначенням.

Півзахисник «Дніпра» суттєво покращив настрій своїй команді та її фанатам перед 15-хвилинним відпочинком.


На початку другого тайму українці на класі розвинули перевагу над суперником. Складно сказати, чого більше в голі Андрія Шевченка – курйозності чи майстерності. Перепасовка перед карним майданчиком господарів у виконанні Селезньова, Назаренка й капітана «синьо-жовтих» завершилась пасом на останнього від колеги-форварда. М’яч влучив Шевченкові у плече й, зрозуміло, відскочив не надто сприятливо для удару. Втім Андрій продемонстрував спритність значно більшу, аніж казахські захисники, й лівою гарним ударом по дузі спрямував «сферу» в сітку.

Усе було б чудово, якби вкотре «перетасований» захист збірної України (травмованого Андрія Русола в «основі» замінив Олександр Кучер) справді грав як єдина захисна лінія, а не набір футболістів, які не зовсім усвідомлюють свою задачі на полі. До того ж, попри присутність у стартовому складі команди відразу двох «опорників» – Анатолія Тимощука і Євгена Левченка, – казахи занадто вільно почувалися в середині поля й на підступах до володінь Андрія Пятова.

Відтак, забитий через 15 хвилин після голу Шевченка м’яч єдиного форварда господарів Сергія Остапенка нелогічним назвати не можна.

Сергію Скорих ніхто не завадив віддати низом на форварда, а тому ніщо не завадило відірватися від захисників і «пробити» Пятова.

Побіжно зазначимо, що вини українського воротаря у пропущеному м’ячі нема. І загалом зустріч Андрій відіграв дуже сильно, грамотно оберігаючи власні ворота, попри чималу кількість моментів, що біля них виникали. І якби не деяка невпевненість у грі на виходах, Пятову можна було б ставити найвищий бал.

Гол Остапенка викликав певні сумніви в перемозі України. Казахи продовжили тиснути і лише разюча різниця в класі, вочевидь, не дозволила колишнім футбольним азіатам зрівняти рахунок. А на 80-ій хвилині Назаренко забив ще раз. І знову з подачі Селезньова. І вболівальники, й Михайличенко мали змогу заспокоїтися. Героїв зустрічі – Шевченка, Назаренка й Селезньова – замінили Воронін, Кравченко й Гоменюк.

За результатами двох перших матчів відбору Україна ділить лідируючу позицію з Англією.

І у британців, і в «синьо-жовтих» по 6 очок – стовідсотковий результат. Однак, на відміну від українців, які грали з порівняно слабкими суперниками, команда Фабіо Капелло уже обіграла основного конкурента в боротьбі за перше місце – Хорватію (у середу на стадіоні «Максимир» у Загребі було зафіксовано рахунок 4:1 на користь англійців).

Так що не варто впадати в ейфорію – перше справжнє випробування команди Михайличенка буде лише 15 жовтня, коли Україна вдома зустрінеться з приниженою Англією командою з Балкан. Так само, як і для київського «Динамо» справжня Ліга чемпіонів починається 17 вересня грою з лондонським «Арсеналом».

Фоторепортаж дивіться тут