«Динамо» – «Арсенал»: розчарування, якого не чекали

Написати коментар 0
Версія для друку 

Матчу «Динамо» з лондонським «Арсеналом» у першому турі групового турніру Ліги чемпіонів доводилося очікувати з певними побоюваннями. Так не хотілося після феєричного проходження принципових суперників – московського «Спартака» – знову занурюватися в атмосферу розчарувань, подібних до тих, що були минулого сезону, коли «біло-блакитні» не набрали у своїй групі жодного очка.

На відміну від «Шахтаря», який у своєму першому матчі основного раунду Ліги чемпіонів грав із далеко не найсильнішою командою, «динамівцям» уже зі старту довелося викластися повною мірою – у середу до Києва приїжджав прогнозований лідер. Якого віце-чемпіон України зустрів, маючи серйозні кадрові проблеми.

Один із двох нападників, що назабивали «спартаківцям», – Артем Мілевський – досі не оговтався від травми, отриманої в матчі за національну збірну. А й так загалом проблемний лівий фланг захисту зазнав надсуттєвої втрати: Бадр Ель Каддурі в попередніх іграх ЛЧ назбирав таку кількість попереджень, яка автоматично обернулася дискваліфікацією.

Позицію в обороні «закрив» Андрій Несмачний – більше, по суті, нікому. А відсутність ключового гравця нападу зумовила дещо несподівані тактичні перестановки. На поле у складі киян вийшов один форвард – Ісмаель Бангура (цікаво, чи виставив би Юрій Сьомін обох своїх основних нападників одночасно, якби Мілевський був здоровий?). А місце, що звільнилося попереду, зайняв один із найзагадковіших футболістів у складі киян – гравець збірної Фінляндії російського походження з майже українським прізвищем, який перейшов у «Динамо» з італійського «Удінезе». Коротше кажучи, півзахисник Роман Єрьоменко.

Загалом, кияни справили непогане враження. Навіть попри те, що в першому таймі лондонці повністю контролювали гру.

Команда Арсена Венгера «задавлювала» киян добре організованим пресингом усередині поля, не давала супернику розгулятися поблизу воріт Мануеля Алмуньї й зусиллями лідерів своєї атаки – Еммануеля Адебайора й Робіна Ван Персі – кілька разів турбувала Станіслава Богуша.

Забігаючи наперед, скажемо, що молодий голкіпер «Динамо» відіграв звітний матч, як і ті, де він виходив в «основі» раніше, впевнено й надійно – таким чином, сидіння Олександра Шовковського на «банці» може затягтися надовго.

Хороша гра голкіпера, самовідданість інших гравців, помножена на крихту удачі, й недостатня впевненість суперників при завершенні (надгострих моментів «Арсенал» усе-таки майже не мав) дозволила «Динамо» зберегти свої ворота недоторканими й піти на перерву з «не зіпсованим» рахунком на табло.

А на другий тайм випало найбільше досягнення киян у цьому матчі.

На 63-ій хвилині боротьба Огнєна Вукоєвича й Бакарі Саньї у карному майданчику «Арсеналу» завершилася падінням «динамівського» півзахисника. Порушення очевидним назвати складно – особливо, якщо дивитися ті повтори, що нам показали. Але арбітр Луїс Медіна Кантальєхо вказав на «позначку», а йому (принаймні в цьому випадку) було видніше.

Ісмаель Бангура виконав 11-метровий удар ідеально. Розбіг – уповільнення на частку секунди, за яку воротар устиг «лягти» – й удар в уже беззахисний нижній кут, точно в «шістку». Радість, традиційні бангурівські наполовину танці, наполовину козлячі стрибки, в яких уже давно бере участь ледь не півкоманди.

Чесно кажучи, й після цього не дуже вірилося в сприятливий результат. Здавалося – зараз почнеться, розізлили дикого звіра. Але наступні хвилин двадцять справили враження, що звір із берегів Темзи уже на півдорозі до анабіозу. В якийсь момент навіть звичний за першим таймом потужний пресинг лондонців розладнався: «динамівці» отримали змогу просто катати м’яч туди-сюди (що змусило страшенно лютуватись Арсена Венгера).

Тренер гостей одну за одною провів три заміни, пресинг незабаром знову увімкнувся й на половині поля «Динамо» стало гаряче. Відпрацьовувати в захисті були змушені всі (тим більше, що під кінець матчу побільшало кутових у виконанні «канонірів»).

Водночас націленість лондонців на атаку зумовила оголеність їхнього «тилу», яка давала киянам шанси на контратаки. В одній із них чудово зіграв центрбек Тарас Михалик: спочатку виборов м’яч на власній половині поля, віддав, здійснив стрімкий прохід і отримав м’яч для удару – трошки не пощастило. У Бангура з Олександром Алієвим узагалі ж була бездоганна нагода, коли вони вийшли удвох на самотнього захисника «Арсеналу» Вільяма Галласа. Нападник у ситуації, коли відкотити м’яч на партнера не заважало ніщо, примудрився віддати «сферу» супернику.

І тут спрацювало так зване «футбольне правило», яке не згадує лише ледачий і часті повторення якого вже добряче набили оскому всім. Але… Якщо таке правило існує, то в звітному поєдинку воно спрацювало на 100%.

Не забиваєш ти – забивають тобі.

Через півхвилини після того, як Бангура не зумів вивести Алієвва сам-на-сам із голкіпером суперника, «Арсенал» відігрався. І м’яч у сітку відправив… усе той же всюдисущий Галлас. Не накрили лондонську «десятку» кияни при подачі Тео Волкотта з флангу – отримайте.

І все-таки гол Галласа міг би бути лише прикрим епізодом, подібним до голу Абрахама в матчі «Базель» – «Шахтар», якби Бангура зіграв, як слід, в описаному вище епізоді з виходом на ворота Алмуньї. На форварда киян і після цього змарнованого моменту, і коли його замінював Артем Кравець, і після матчу було шкода дивитись. Ісмаель усе розумів сам. Тому не будемо його критикувати зайвий раз.

Тим більше, що матч середи – лише перший у низці групових поєдинків. І очко, здобуте, хай і вдома, у грі з фаворитом групи – не так уже й погано. Рахунок справедливий і цілком прийнятний.

Присмак розчарування зумовлений лише тим, що хід гри змусив сподіватись на більше.

Але головне для киян – просто надалі не зупинятися на досягнутому.

ФОТОРЕПОРТАЖ дивіться тут