Війна в Грузії: Другий фронт

11 серпня 2008, 12:18
Олександр МИХЕЛЬСОН


Написати коментар 10
Версія для друку 

Війна не хоче йти з Грузії. Коли, після вторгнення до Південної Осетії російської 58-ї армії та бомбардувань етнічної грузинської території російськими літаками, стало зрозуміло, що «бліцкриг» Тбілісі не вдався, в гру вступила друга невизнана республіка – Абхазія. За підтримки російських військ, кількість яких в Абхазії стрімко зростає, Сухумі почав наступ на «Верхню Абхазію» - регіон, що контролюється грузинським урядом.

Втім, інформація про події в районах бойових дій продовжує надходити вкрай суперечлива. За даними осетинської сторони, кількість загиблих мирних жителів склала близько 2 тисяч осіб. Ця цифра озвучується на всіх рівнях уже третю добу і, очевидно, стане відправною точкою для росіян, які заявляють про твердий намір звинуватити президента Грузії Михаїла Саакашвілі в геноциді.

Зокрема, саме цифра в 2 тис. загиблих мирних мешканців була заявлена в неділю на черговому безрезультатному засіданні Ради Безпеки ООН представником РФ при цій організації Віталієм Чуркіним.

Кількість біженців може складати від 10 до 15 тисяч. Не менш «точні» дані наявні і щодо бойових втрат сторін.

Російські військові заявили на ранок понеділка про ще трьох загиблих миротворців (офіційна Москва воліє саме так називати не лише представників Змішаних миротворчих сил, але й бійців вже згаданої 58-ї армії, які увійшли в район Цхинвалі «на підкріплення» першим). В цілому, таким чином, від початку конфлікту в Південній Осетії загинуло 18 російських військових. Кількість поранених наближається до 200.

У свою чергу, президент Саакашвілі заявляє, що тільки в одному бою в суботу вбито близько 60 російських спецназівців.

Ще менше ясності з втратами грузинської сторони. Увечері в суботу агентство Reuters із посиланням на неназване джерело заявило про 129 загиблих та майже 750 поранених грузинів – як військових, так і мирних мешканців. Водночас, на ранок неділі грузинське Міністерство охорони здоров’я офіційно повідомило про загибель 45 військових та 40 мирних мешканців.

Аналогічна ситуація і зі знищеною технікою. Повідомлення про підбиті танки з усіх сторін надходять десятками. Представники Грузії заявляють, що збили 12 російських літаків (зранку в суботу фігурувала втричі менша цифра). Росія визнає дві втрачені машини.

Відомо, що пілота однієї з них – полковника Ігора Зінова – взято в полон і показано по грузинському телебаченню.

Взагалі, класикою цієї війни в її інформаційному вимірі стала скандальна історія з бомбардуванням міста невідомим літаком, показаним російським та грузинським телебаченням. Одне й те саме відео РТР показало як бомбардування грузинськими ВПС Цхинвалі, а грузинське телебачення – як бомбардування ВПС РФ грузинського Горі...

Російська війна з українським акцентом

Тим важче судити про трагедію, що спіткала мирних мешканців в зоні конфлікту. Співставляючи повідомлення з різних джерел, можна приблизно уявити, що до початку суботи, 9 серпня, грузинські війська після потужної вогневої підготовки увійшли до Цхинвалі, однак після втручання російських військ їхня основна маса відступила.

Перегрупувавшись, грузини спробували в неділю знову взяти місто, однак повного контролю над ним не отримала, схоже, жодна сторона. Масований обстріл міста з обох боків, в тому числі важкою артилерією, призвів до того, що, за оцінками влади невизнаної республіки, в Цхінвалі зруйновано до 70 % будівель.

Проте російським частинам вдалося закріпитися в тих районах, контроль над якими дозволяє, з одного боку, евакуацію поранених та мирних мешканців до Росії, а з іншого – введення з Росії підкріплень та техніки.

Нюанси ж подій, розповсюджувані ЗМІ з обох боків, вже давно вийшли за межі інформування і являють собою щось середнє між пропагандою та жаханням ласого до кривавих подробиць обивателя.

В цю війну таки виявилась включеною і Україна. Російська сторона, яка ще напередодні звинувачувала Київ у «підбурюванні» Грузії через продаж їй зброї, поширила інформацію (з «анонімних джерел») про те, що один з російських літаків міг бути збитий над Грузією проданим Україною комплексом С-200.

Крім того, за даними російських військових, на озброєнні Грузії (яка останніми роками найактивніше розвивала саме протиповітряну оборону), можуть бути українські установки ППО «Бук» та знаменита РЛС «Кольчуга».

У свою чергу, осетинські ополченці твердять про наявність серед грузинських військових якихось «чорношкірих вояків» та... українських «найманців» (найманцями на цій війні кожна сторона називає тих, кого інша називає добровольцями, і навпаки).

Щоправда, якщо, за деякими даними, один із загадкових чорношкірих взятий в полон у околицях Цхинвалі і навіть доправлений на допит до Владикавказу, то про полонених чи вбитих українців ніякої інформації, навіть сумнівної, ще не надходило.

(Характерно, що, на відміну від кавказьких воєн початку та середини 90-х, в Південній Осетії, судячи з повідомлень, в росіян не стріляють «найманці» з Прибалтики; очевидно, країни, що вже увійшли до НАТО, виявились миролюбнішими за ті, що туди увійти ще не встигли?).

«Прив’язці» до війни України сприяла і заява вітчизняного МЗС про те, що російські кораблі, що вийшли з бази в Севастополі і фактично проводять морську блокаду Грузії, можуть бути не прийняті назад аж до завершення конфлікту (цю заяву низка російських ЗМІ інтерпретувала так, що Київ вирішив вигнати Чорноморський флот зі своєї території негайно і назовсім).

Інформаційній катавасії сприяє той факт, що в Цхинвалі та Північній Осетії працюють майже винятково російські телекомпанії, в той час як у Тбілісі та грузинських містах, які бомбардують росіяни, монополія належить західним телеканалам та інформагентствам.

До речі, війна вже почала лік жертв і серед журналістів. Внаслідок обстрілу осетинськими ополченцями загинули журналісти ИТАР-ТАССС та «Російського Ньюсвік» Олександр Климчук і Григол Чихладзе. Кількість поранених журналістів наблизилася до десяти, серед них – росіяни, турок та американець.

Ударні «миротворці»

Після невдачі грузинського «бліцкригу» завдяки втручанню російських регулярних частин одразу стало зрозуміло, що Тбілісі не втримає темп. Так, за деякими даними, уже в суботу в боях довкола Цхинвалі було задіяно майже половину стройових частин грузинської армії. Це означало можливість продовження активних дій не більше, ніж на кілька днів.

Цікаво, що саме після потужного наступу росіян президент Саакашвілі вперше заговорив про те, що Росія спровокувала війну заради встановлення контролю над нафтовим маршрутом «Баку – Тбілісі – Джейхан». Якщо про те, що війна почалась через «російські провокації», у Тбілісі заявляли від самого початку, то натяки на нафтовий інтерес Кремля пролунали вперше, коли шальки терезів почали хилитися не на бік Грузії.

На думку спостерігачів, у такий спосіб Сааакашвілі стимулює зацікавлений в нафто гоні Захід до активнішого втручання в події. Ясно, втім, що таке втручання сьогодні можливе винятково на дипломатичному рівні.

Зі свого боку, РФ стала проявляти значно більшу впевненість. До полудня понеділка вона не лише взяла Грузію в морську блокаду, але й розпочала наступ на «Верхню Абхазію» - регіон, контрольований Грузією, але який Сухумі вважає своїм.

Для цього до Абхазії було терміново перекинуто 9 тис. десантників та 350 одиниць бронетехніки. За словами помічника командувача російських миротворців в Абхазії Алєксандра Новіцкого, це пояснюється лише «провокаціями» Грузії та наявністю в неї важких озброєнь поблизу абхазьких земель.

Водночас, сам командуючий – генерал-майор Сергій Чабан – заявив, що ідеться про «створення російського угрупування розвідувально-пошукових та ударних сил для практичного роззброєння озброєних людей та підрозділів силових структур Грузії в Кодорській ущелині».

Таким чином, завдавши у Південній Осетії удару у відповідь, в Абхазії Росія збирається вдарити першою. Чи буде цей удар останнім у нинішній кавказькій війні, сьогодні не знає ніхто.