Катеринчук: Після перегляду фільму про землетрус у Вірменії глядачі плакали

Написати коментар 0      Версія для друку 

У ці дні виповнюється 25 років трагедії землетрусу у Вірменії, який за 45 секунд забрав життя 25 тисяч людей. Було зруйновано чотири міста та понад трьохсот сіл. Документальний фільм про цю трагедію “Розділю твій біль” у середу показали в Будинку кіно в Києві. На перегляд прийшли ліквідатори наслідків землетрусу, які в той час були студентами Київського національного університету імені Тараса Шевченка та столичної політехніки, члени вірменської діаспори та кінематографісти.

«Про трагедію ми дізнались із новин. Вирішили їхати з моїм другом-оператором знімати хроніку. Тоді в горах було 20 градусів морозу, розруха. Жили в наметах. Кругом смерть. Уявіть: стоїть наш намет, а навколо гроби з трупами. Перше, що мене вразило, коли ми в'їжджали в Спітак — вантажівки з трунами, які їхали нам на зустріч. Чим ближче під'їжджали до міста, тим більше було таких машин», - згадує кінорежисер Віктор Шкурін.

Очевидці розповіли, що у Вірменії взимку 1988-го з'їхались медики та професійні рятувальники із 64 країн світу. Попри таку кількість добровольців бракувало техніки. Особливо кранів, здатних піднімати перекриття та плити. З України їхали загони від різних установ та організацій. Було багато студентів. Від КПІ загін очолив Ігор Степанов, від університету Шевченка — нинішній народний депутат Микола Катеринчук. У Вірменії воїни-інтернаціоналісти у якості рятувальників пробули майже місяць.

«Ми швидко сформували загін. Мали необхідні пристрої, щоб витягувати людей з-під завалів. З Києва у Вірменію добиралися тиждень. На жаль, приїхали із запізненням, бо пропускали вагони з технікою і продовольством. Тоді цій країні допомагав увесь Радянський союз», - говорить Микола Катеринчук. – «Центральна вулиця Ленінакану по обидва боки була встелена трунами в чотири поверхи. В живих майже нікого не знайшли, але працювали день і ніч. Більшість часу ми розшукували тіла загиблих для їх родичів, щоб змогли поховати по-людськи. Я відповідав за життя й безпеку наших людей, адже всі споруди були аварійні».

«Сьогодні я себе спіймав на думці, що як і 25 років тому зустрічатиму Новий рік в наметах. Тоді - в компанії італійців, французів і німців. Не хочеться згадувати погане. Були випадки, коли ліквідатори стикалися з мародерами. Найважче було витримати плач людей, які хоронили своїх родичів. Це були і діти, і жінки. Цей фільм відображає те, що ми пережили. Той землетрус змінив кожного з нас. Дай Боже, щоб таке не повторювалось. Після 40-хвилинного перегляду фільму більшість присутніх в залі витирали сльози», - додав нардеп.

Прес-служба Європейської партії України