Тимошенко як фатальна помилка Ющенка

Написати коментар 29
Версія для друку 

16 лютого під час своєї прощальної прес-конференції у якості президента Віктор Ющенко не втримався і знову пройшовся критикою по своїй затятій соратниці по Майдану Юлії Тимошенко, назвавши її «найбільшою помилкою» за роки його президентства.

«Я до цього не називав, але сьогодні в мене є моральне право її назвати. Найбільша моя помилка за 5 років - це Тимошенко», - сказав Ющенко.

Ющенко фактично звинуватив Тимошенко у тому, що він не був переобраний президентом на другий термін.

«Якби ми мали на цій посаді людину конструктивну, ті люди, які представляли Майдан, мали б і другу п'ятирічку у владі», - заявив Ющенко.

Ні в кого немає сумнівів, що під «людьми, які представляли Майдан», Віктор Андрійович має на увазі перш за все себе, тобто власну другу каденцію. При цьому йому варто було б нагадати, що Тимошенко також є і залишиться «людиною, яка представляла Майдан», і стояла поруч з ним від початку до кінця. Варто пригадати також, що до цього Тимошенко довгий час працювала в уряді Ющенка у 1999-2001 рр. віце-прем’єром з енергетичних питань і весь цей час була до нього близькою.

Чому ж тоді Ющенко не розгледів небезпеки, яка надходить від Тимошенко? Чому він так довго тримав її близько до себе? Відповідей на ці запитання може бути принаймні дві. Перша – Ющенко справді, як він нещодавно сам зізнався, є людиною довірливою, яку буцімто легко обдурити. Якщо це справді так – тоді стає зрозумілим, як Тимошенко вдалося «втертись» у довіру до Ющенка і довгі роки водити його за носа. Цю теорію про «довірливого» Ющенка підтверджує й те, що «любі друзі» гаранта також дуже легко і невимушено «кидали» його, коли їм це було вигідно.

Інший варіант, чому Ющенко так довго не звертав уваги на «ненадійність» та «підступність» Тимошенко – йому було це вигідно. Ющенко використав Тимошенко під час виборів 2004 року – адже

значною мірою завдяки підтримці та харизмі Тимошенко Ющенко став президентом.

Тоді, 2004 року, перед початком виборчої кампанії багато хто гадав – зважиться Тимошенко на самостійну участь у виборах чи відмовиться від неї і беззастережно підтримає Ющенка. Якби Тимошенко пішла на вибори самостійно, у цьому б побачили руку глави адміністрації президента Віктора Медведчука, тодішнього сірого кардинала президента Кучми.

Але Тимошенко відмовилась від участі у виборах – і, як виявилось, не прогадала, бо у підсумку отримала другу за значенням посаду у державі. Як стало відомо пізніше, до виборів Тимошенко та Ющенко уклали таємну угоду, і її прем’єрство було у ній прописано. Можливо, саме це вплинуло на остаточний вибір Тимошенко – за президента Януковича прем’єрство їй не «світило» й близько...

Тому чи справді Ющенко довгі роки вірив у благородність і чесність намірів Тимошенко, чи лише робив вигляд – питання до самого Ющенка.

Як би там не було, але вже до моменту другого пришестя Тимошенко на посаду прем’єра наприкінці 2007 року Ющенко точно мав знати, що собою представляє Тимошенко. Вже тоді Ющенко повинен був усвідомлювати, що Тимошенко МОЖЕ СТАТИ його найбільшою ПОМИЛКОЮ. Всі ми чудово пам’ятаємо, як важко відбувалось затвердження Тимошенко прем’єром. Через позицію вірних Ющенку депутатів (насамперед Юрія Єханурова, який обійняв крісло міністра оборони у другому Кабміні Тимошенко) до останньої миті не було впевненості у прем’єрстві Тимошенко. Але її таки затвердили.

З того часу пройшло більше двох років. Чому Ющенко так довго мовчав і не критикував Тимошенко як прем’єр-міністра? Критика була, особливо за перебування главою СП Віктора Балоги, але та критика не йде ні в яке порівняння з критикою, яку Ющенко обрушив на Тимошенко напередодні цих виборів.

Можливо, він сподівався на те, що вона виправиться? Чесно кажучи, у це віриться дуже складно.

Пояснення, яке видається найбільш правдоподібним, - Ющенко щиро намагався зробити Україні щеплення від популізму.

Він вірив, що своєю провальною діяльністю на посаді прем’єра Тимошенко себе «спалить» і українці назавжди набудуть імунітету від популізму. Але ці президентські вибори засвідчили, що українці виявились набагато більш товстошкурими, ніж на це сподівався Ющенко.

Але чи був виправданим цей експеримент, в результаті якого економіка України залишається у жахливому стані, а країну у її розвитку відкинуло на багато років назад? Чи мав президент право на такі експерименти? Очевидно, що ні.

В будь-якому випадку,

Ющенку варто було починати критикувати Тимошенко значно раніше -

навіть якщо він і прекрасно розумів її недоліки.

Тим не менше, вважати Тимошенко своєю «найбільшою помилкою» - це право Ющенка. Але ця помилка дуже дорого коштувала Україні. І сумний фінал Ющенка як президента виглядає більш ніж закономірно – президент не може собі дозволити припускатись подібних фатальних помилок. Хто знає – якби не ця помилка, можливо, саме Ющенко зараз святкував би перемогу.