Західноукраїнський інформаційний простір: місія (не)можлива?

12 вересня 2014, 10:47



Написати коментар 0
Версія для друку 

У контексті ідентичності Західної України цілком закономірно постає питання окремішності західноукраїнського інформаційного простору.

Галицька (чи, ширше, західноукраїнська) ідентичність – поняття, до осмислення якого постійно повертається вдумлива громадськість по обидва боки від Збруча. Відчувати себе «західняком» – це не лише поверхневий рівень, соціокультурний понт протиставлення себе «східнякам». Дуже часто це має глибинніші вияви, є ідеологічною та політичною позицією, які проявляються в підтримці на Заході України партій певного спрямування, ностальгією за імперією Габсбургів, своєрідному ставленні до адміністративно-територіальної побудови України врешті-решт.

У контексті ідентичності цілком закономірно постає питання окремішності західноукраїнського інформаційного простору. Загалом це питання можна розділити на три складові: чи є такий окремий інформаційний простір? чи є на нього запит на відповідній території? чим він може бути корисним? З останніх обговорень, присвячених цій темі, варто згадати дискусію «Чи можливий єдиний інформпростір Західної України?», організовану у Львові «Інститутом Західно-Українських студій», що зібрала таких знаних медійників, як Микола Рябчук, Ігор Балинський, Володимир Павлів, Остап Дроздов.

Послухавши їх, доводиться визнати, що окремого інформаційного простору Західної України нині не існує. Хоча є видання (як електронні, так і друковані), левова частка читачів яких – мешканці цієї території, є західноукраїнські телеканали. Однак нема ані особливого інтересу до регіональної тематики (Львів мало цікавиться життям Чернівців, Чернівці – життям Тернополя тощо), ані належного висвітлення цієї тематики. Скажімо, журналісти не особливо переймаються, хоча могли б, висвітленням цікавих інновацій, впроваджуваних на місцях. Нема наразі й суспільного запиту на відповідну спеціалізацію ЗМІ: і медіаринок, і аудиторія Західної України орієнтовані на Київ (зокрема, політичні події всеукраїнського значення) – або, в кращому випадку, на Львів як регіональний центр.

А от щодо користі від існування західноукраїнського інформпростору, перспектив праці над його творенням, то тут не все так однозначно. Медіа-експерти більше говорять про, так би мовити, естетичний ефект («було б цікаво»). Але й інші запити на ЗМІ відповідної спеціалізації можливі. Зокрема, керівник Магістерської програми з журналістики Українського католицького університету (Львів) Ігор Балинський говорить про 3 можливі види такого запиту: політичний, економічний, місійний (пропагування ідей західноукраїнської ідентичності).

Вочевидь, формування такого або іншого інформаційного простору визначається коштами, які вкладаються в ЗМІ, й метою, з якого ці кошти вкладаються (заробити на виданні, отримати політичні дивіденди чи просувати певний комплекс ідей). І виглядає, що, як специфічна територія, мешканці якої є носіями своєрідної культури і набору ідеологій, Західна Україна цілком може дозріти до запиту на власне інформаційне поле вже найближчим часом.