Війна на Хрещатику

Написати коментар 3
Версія для друку 

Події навколо книгарні «Сяйво» викликали певний резонанс у суспільстві, але мабуть, книгарню у її минулому вигляді це не врятує.

Хто винен у суперечці господарюючих суб'єктів, хто кого бив, і звідки взялися нападники, мають з'ясувати правоохоронні органи. Якщо їх це цікавить, звісно. Ми в даному разі відзначимо кілька сторін цієї ситуації, на які чомусь мало звернули увагу в останні дні.

На жаль, спроба знищення книгарні «Сяйво» знову загострює питання про доступність україномовної літератури в Києві.

Книгарень і так небагато, а з великою кількістю українських книжок працюють лише «Сяйво», «Знання», «Академкнига» та «Наукова думка». Всі вони, на жаль, розташовані в «інвестиційно-привабливих» районах міста та можуть бути закриті. В такому випадку виникне унікальна ситуація, коли в столиці України не буде крамниць з україномовною літературою.

В деяких коментарях щодо долі «Сяйва» йшлося про те, що таким чином позначено прихід до влади нового Президента, який мало цікавиться і книжками взагалі, і особливо українськими книжками. Здається, що кого слід загадати в цьому випадку, так це Президента Ющенка, який зробив турботу про національну культуру стрижнем своєї політики. Однак, чомусь доля національної «письменницької» крамниці менш зацікавила Президента, ніж турбота про абстракції трипільської культури чи спекуляції навколо трагедії Голодомору. А гасло «Бандитам – тюрми!», під яке зібрався мільйонний Майдан! Яким блюзнірством воно виглядає зараз, коли силова акція відбувається в кількох сотнях метрів від КМДА та кілометрі від центральних органів влади (!). Гарне закінчення для «майданного» президентства.

Також не можна не згадати київську владу, яка має більш прямий стосунок до подій навколо «Сяйва», ніж абстрактні «донецькі».

І в даному разі йдеться не тільки про міську владу, але і про владу районну. Так вийшло, що «Сяйво» розташоване на території району, керівник якого дуже «турбується» про долю пересічних киян. На землях цього району нещодавно знищили сквер біля Повітрофлотського мосту та намагаються зробити те ж саме зі сквером на вулиці Прорізній. Тепер ще і «Сяйво». Надто багато повторів для випадкового збігу обставин. Така ситуація дає привід замислитися чи таким вже «новим» є керівництво Шевченківського району чи воно теж грає в одну гру в одній команді з міською владою. Гру, в якій кияни грають в іншій команді.

Силовий характер подій є певною новацією для центра Києва. Якщо раніше рейдерські акції мали місце у провінції та були непомітними для широких громадських кіл, то зараз маємо змогу оцінити видовищність такого сценарію.

Кілька десятків молодиків стоять групами біля заблокованих дверей магазину, у повітрі відчувається напруга, випадкові перехожі не розуміють, що відбувається. Дві вантажні машини стоять наче, чекають на початок військових дій. Сховавшись між ними, справляє малу потребу один з учасників облоги книжкової крамниці. Так, раніше було краще. Коли захоплювали ринок у Дніпропетровську чи завод у Нікополі столична інтелігенція думала, що це все її не стосується. Але, вітчизняне рейдерство вийшло на якісно новий рівень, запропонувавши такий різновид як штурм крамниці на Хрещатику.

Час для цієї акції було обрано блискуче, якраз за усіма правилами військової науки. Коли головні політичні гравці зайняті передачею президентської влади та коаліційними торгами, можна робити власні справи. Все одно ніхто не ворухнеться.

Шкода, лише, що багатьом байдуже. Бо, якщо серед білого дня можна влаштовувати військову операцію проти беззахисного магазину, який стоїть на Хрещатику та має високе суспільне реноме, то недоторканних після цього не залишиться. Відтепер можна наїхати на кого завгодно, на будь-який офіс, на будь-яку квартиру. І в цьому головний висновок, який випливає з подій навколо поки що книжкової крамниці «Сяйво».