П’ять причин голосувати за Тимошенко

Написати коментар 193
Версія для друку 

Ніхто у цьому особливо не сумнівався, і воно трапилося: у другому турі виборів за державне крісло номер один боротимуться два прем’єри «ющенківської» п’ятирічки. Розмови про те, що українці хотіли б бачити у владі когось нового, так і залишилися розмовами.

Отже, 7 лютого вже вкотре доведеться вибирати із двох політиків потенційно менш шкідливого. Багато хто у цей день може спокуситися думкою «Та, Тимошенко і Янукович – обоє рябоє» і або просто не піти на вибори, або ж проголосувати «проти всіх». Думка, здається, цілком резонна, але все ж-таки воно не зовсім так.

Автор зміг налічити принаймні п’ять причин для людей із абсолютно різними суспільно-політичними позиціями і переконаннями, зваживши на які у другому турі можна, попри все, проголосувати за Юлію Тимошенко.

Причина перша – для «оранжистів». Як би там не було і якою б білою сьогодні не була Юлія Володимирівна, у її білих кольорах досі видніються залишки помаранчевого відтінку. Саме «Помаранчева революція» привела Тимошенко туди, де вона є зараз, натомість

Юлія Володимирівна свого часу зробила «Помаранчеву революцію» такою, як вона була.

Так, з «ПР» (не плутати з ПР) пов’язано чимало розчарувань, забутих/зневажених обіцянок і політичного хаосу, але її ідеї вартують того, щоб і далі жити. Перемога ж Януковича, «ворога революції», не лише для України, але й для усього світу означатиме остаточну поразку руху п’ятирічної давнини, до певної міри – поразку самої ідеї. Перемога Тимошенко, з іншого боку, збереже принаймні частину помаранчевого фасаду – і від цього можна буде відштовхуватися далі.

Причина друга – для інтелігенції. Про це вже писано-переписано, але варто ще раз нагадати, що імідж Віктора Януковича, м’яко кажучи, не дуже відповідає тому, що загалом очікується від президента європейської країни.

Перший фактор – це його «дерев’яність»: Віктор Федорович ніколи не вражав ані красномовністю, ані глибиною думки, ані, врешті-решт, банальною грамотністю. Другий фактор – славетні дві (чи то пак три) судимості, які сам Янукович не так давно мав необережність визнати перед своїми виборцями. Погодьтесь – якось усе це не по-президентському.

Тим часом Тимошенко, якою б сумнівною не була її прем’єрська компетентність, усе ж-таки не плутає Словенію зі Словаччиною, Гельсінкі із Стокгольмом чи Ахматову з Ахметовим. Більше того – вона, хоч і не професор, але знає, як це слово пишеться. В ув’язненні, щоправда, також встигла побувати, але в її ситуації це скоріше плюс, люб’язно подарований їй Леонідом Кучмою.

Причина третя – для естетів-модерністів. З двох переможців першого туру виборів лише команда Юлії Володимирівни запропонувала українцям якісний і сучасний передвиборчий продукт. Мова не лише про рекламу, але й, знову ж-таки, про імідж, який ця реклама відображає.

Передвиборчі образи, які тиражував штаб Віктора Януковича, за п’ять років майже не змінилися. На плакатах, у відеороликах, навіть (трохи меншою мірою) у риториці

він постав перед українцями як типовий пострадянський політик, для якого власне пострадянськість і є визначальною рисою.

Буде щонайменше сумно, якщо за допомогою такого іміджу вдасться спокусити більшість українського електорату.

Водночас Юлія Володимирівна представила сучасну, концептуальну рекламу і сучасний образ. Популістський – так, також, але одне одному не заважає. Таким чином, її перемога може вказати на те, що пострадянські образи в Україні втратили свою актуальність, що сприятиме загальному осучасненню політичної арени.

Причина четверта – для лібералів-модерністів. Тимошенко, на відміну від Януковича – жінка. Якщо жінка оберуть президентом України, то це також стане сильним сигналом про осучаснення нашої держави – у даному випадку насамперед для світу. Адже для українців обрати главою держави жінку – це майже те саме, що для американців обрати президентом темношкірого.

У цьому плані Україна також заявить про себе як про державу, народ якої пройнявся ідеями лібералізму і гендерної рівності – плюсик до державного іміджу, який у його сучасному жалюгідному стані не можна назвати незначним.

Причина п’ята – для «тимошенкофобів». Навіть ті виборці, що побоюються Тимошенко і вважають її не в міру деструктивною, можуть знайти причину проголосувати саме за неї. Адже, якщо Тимошенко переможе зараз, то ці наступні п’ять років стануть вирішальними у її політичній кар’єрі – якщо вона їх провалить, то на неї чекатиме такий самий кінець, як нині на Ющенка.

Якщо ж Юлія Володимирівна програє і залишиться в опозиції, то тривалість її політичного життя якраз зросте як мінімум на п’ять років.

Її опозиційна діяльність за президента Януковича може виявитися набагато деструктивнішою, ніж була б на посаді глави держави, а потім вона знову спробує завоювати перше державне крісло. Якщо знову програє – коло запросто може повторитися іще раз, амбіцій і енергії у Тимошенко вистачить надовго. Тож як би парадоксально це не звучало, і для «тимошенкофобів» перемога ЮВТ може виявитися набагато меншим злом.