Закон «про тушки»: феєрверк незручних становищ

Написати коментар 12
Версія для друку 

Створивши, підписавши і задіявши закон «про тушки», Янукович і компанія поставили Юлію Тимошенко у чергове незручне становище. Здавалось би, рідко коли неконституційність закону – як за духом, так і за буквою – буває більш очевидною. Але ж наполягати на цьому означає продовжувати період політичної нестабільності, чи ж не так?

Насправді ситуація склалася така, що навіть неупередженому спостерігачеві непросто буде розставити у ній пріоритети. З одного боку на карті лежить сама дієвість верховенства права в Україні і верховенство в цьому праві норм Основного Закону, з іншого – та сама політична стабільність, яка нам все ще тільки сниться. І що на сьогодні для держави важливіше – величезне питання.

Хіба могли регіонали якось по-іншому утворити у парламенті більшість і призначити уряд, не приймаючи антиконституційного закону? Теоретично, звісно, могли – скажімо, погодившись на вимоги НУНС і зробивши прем’єром Ющенка. Однак оздоровлення політичного клімату в країні за такого сценарію точно не настало б.

Стабільний уряд, готовий співпрацювати із новим президентом, сьогодні можна було створити тільки дозволивши формувати більшість за допомогою перебіжчиків.

А такий стабільний уряд – це певне заспокоєння невгамовної української політичної бурі, це хоч якась антикризова політика, це, у перспективі, повернення МВФ і інвесторів. Це – надія, що врешті закінчиться війна і почнеться робота.

Саме ця надія і ставить Юлію Володимирівну у цуґцванґ, у якому їй судилося принаймні частково програти будь-яким ходом. Якби вона не оскаржувала прийнятий нардепами закон у Конституційному Суді, то який би із неї був лідер опозиції? Кому ж іще, зрештою, захищати Основний Закон від посягань влади, як не їй?

З такої точки зору обраний нею хід оскарження є насправді цілком природнім і логічним. Однак

тепер вже її не зрозуміють і на Заході, де давно не можуть дочекатися, коли Україна нарешті перестане дуріти від конфліктів і почне вирішувати свої проблеми, і – почасти – в рідному суспільстві, якому політична бійня вже також давно остогидла.

Тут треба сказати, що своєю поведінкою безпосередньо після виборів Тимошенко собі таки порядно нашкодила, і це їй зараз і відгукується. Її боротьба проти оголошених ЦВК результатів виборів багатьма в Україні і за її межами резонно сприймалася як безсенсовна, вперта і приречено-непотрібна. Ще тоді ЮВТ заробила собі імідж людини, готової «за просто так» розхитувати державний човен, і оскарження закону «про тушки» цей імідж лише посилюватиме.

Це, звичайно, не означає, що по суті Юлія Володимирівна не права, звертаючись тепер до КС і до ВАСУ. Так, іноді кажуть, що жорсткі часи вимагають жорстких заходів, але ж не факт, що наші часи сьогодні аж такі жорсткі, щоб настільки зухвало знецінювати Основний Закон. У порівнянні із нинішнім конституційним нігілізмом навіть Ющенкові «любі друзі-сумісники» зразка 2005 року – просто дитяча забава.

І така ціна за надію на стабільність і спокій може у перспективі виявитися занадто високою – хоча б тому, що

через легалізацію перебіжчиків Верховну Раду може накрити хвилею такого хаосу, якого ми ще досі й близько не бачили.

І тоді станеться так, як це часто буває на нашому просторі: йшли до стабільності, а створили божевільню.

Проте цей закон – це перевірка на міцність це лише для Тимошенко. Момент істини настає і, скажімо, для Конституційного Суду – він отримав можливість остаточно здискредитувати себе, визнавши закон «про тушки» відповідним до Основного Закону. Шанси на це немалі – ця установа, м’яко кажучи, не славиться особливою об’єктивністю.

Якщо ж КС все-таки виконає свою роботу сумлінно і визнає закон неконституційним, то в найбільш дурному становищі опиниться уся країна. Адже тоді виявиться, що вже призначений уряд – нелегітимний, більшості у ВР – по суті немає, і що робити президентові й «регіоналам» далі, як виходити із цієї ситуації – просто невідомо.

Словом, свій прихід до влади Янукович і компанія відзначають справжнім феєрверком незручних становищ. І чим би він не закінчився, від його вогнів хтось добряче обгорить: чи Тимошенко, чи КС, чи сам Янукович. А країна у його веселому світлі вже традиційно виглядатиме доволі сумно.